Соломія Крушельницька

«…без праці жити не можу, … без  страху торую собі дорогу в театр!»

Видатна українська оперна співачка Соломія Крушельницька, за словами видатного італійського музичного критика Рінатто Кортопассі, була єдиною жінкою, яка у перші десятиріччя ХХ століття царювала на оперній сцені поміж чотирма особами чоловічої статі - Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо, Шаляпіним. «Проте у порівнянні зі своїми уславленими колегами, вона виявилася набагато вищою як особистість».

 

Біографія

Соломія народилася 23 вересня 1872 р. Її малою батьківщино були  Білявинці, де народилася, і село Біла на Тернопільщині, в якому зростала в сім’ї греко-католицького священика. Зацікавлення музикою в неї виявилося в ранньому дитинстві. Згодом італійка Карлотта Вентурі це визначила так: «…геній музики опустився на її білу колиску … музи обрали її своєю виразницею, і з перших років життя все в ній було справжньою гармонією».

  Крушельницька з медаллю і відзнакою закінчила Львівську консерваторію (1893 р.), вдосконалювала свою вокальну майстерність у Мілані в прославленої професорки Фаусти Креспі. Дебютувала як оперна співачка у Львові в 1893 р. в партії Леонори в «Фаворитці» Г. Доніцетті.

У 1898-1902 рр. була примадонною Варшавської Опери. Пізніше тріумфально гастролювала на кращих оперних сценах світу – в Парижі, Лондоні, Римі, Мілані, Флоренції, Берліні, Відні, Мадриді, Лісабоні, Буенос-Айресі, Санкт-Петербузі, Каїрі та в багатьох інших містах. У її репертуарі було більше півсотні партій в усіх найкращих операх італійських, німецьких, французьких, польських, австрійських, російських та інших композиторів.

 Найповажніші критики вважали співачку «незабутньою Аїдою»,  «єдиною в світі Джокондою», «найчарівнішою Чіо-Чіо-сан», «неповторною Галькою», «ідеальною Брунгільдою», «неперевершеною Саломеєю», «вражаючою Валькірією». Всесвітньо відомі диригенти Артуро Тосканіні й Леопольдо Муньйоне зауважували, що мають за честь диригувати виставами за участю Крушельницької.

  Особливою сторінкою в біографії співачки були її виступи в операх Р. Ваґнера – творах, що, як відомо, потребують особливої сили голосу, витривалості й неабиякої майстерності. Рідко яка співачка могла і може похвалитися таким великим ваґнерівським репертуаром: Ельза в «Лоенґріні», Єлизавета в «Тангойзері», Брунгільда в «Валькірії» і «Загибелі богів», Валькірія в «Зіґфріді», Ізольда в «Трістані й Ізольді». Автор однієї із захоплюючих рецензій після тріумфу співачки в 1906 р. у Буенос-Айресі стверджував: «Постановки німецьких опер на сцені нашого театру … ніколи не досягали такого колосального й величного апофеозу, як у «Валькірії» в постановці Артуро Тосканіні. Ідеальною Брунгільдою показала себе Соломія Крушельницька … одна з найкращих інтерпретаторів Ваґнера. У ролі Брунгільди … сила волі артистки, її самобутність, її драматичний талант проявляються якнайяскравіше».

  Україна гордиться, що саме наша співачка сміливо взялася за порятунок опери славетного маестро Джакомо Пуччіні. Після провалу його «Мадам Баттерфляй» взимку 1904 р. в міланському «Ла Скала», саме вона відважилася заспівати партію Чіо-Чіо-сан й чудовим співом у театрі Брешії викликати любов до цього твору, тріумфально повернувши його шанувальникам опери. Вдячний і зворушений композитор на згадку про історичну подію подарував Крушельницькій свою фотографію з написом «Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй».

  Великою була і концертна діяльність Соломії Крушельницької. Вона гастролювала в Європі й Америці – з творами багатьох композиторів різних епох і країн. І обов’язково включала до кожного свого виступу українські народні пісні та солоспіви українських композиторів.

  Із 1939 р. артистка жила у Львові – в будинку, який придбала для себе і родини. Була професором вокалу у Львівській державній консерваторії (тепер – Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка). Померла 16 листопада 1952 р. і похована на Личаківському кладовищі. На її могилі здалека помітна й відразу впізнавана скульптура  «Орфей» (скульптор – Теодозія Бриж).

   У Львові іменем Соломії Крушельницької названа спеціальна музична школа, вулиця і музично-меморіальний музей. Наш театр, який має також у своїй назві ім’я співачки, увічнив її пам’ять фестивалями оперного мистецтва й конкурсами оперних співаків; її скульптурні портрети встановлені у Дзеркальній залі театру та в музеї театру «Ла Скала» (Мілан, Італія). На сцені йде унікальний балет «Повернення Баттерфляй» Дж. Пуччіні – М. Скорика, створений саме для нашого театру, щоби мистецтвом музики та хореографії розповісти глядачам про творче життя великої Соломії.

 Із тисяч рецензій про Соломію Крушельницьку подамо одну, опубліковану у французькій газеті в 1902 р.: «Незрівнянна артистка наділена величезним голосом, могутні звуки якого і пестливі, й трагічні водночас. Крушельницька безсумнівно належить до найбільших співаків нашої епохи».

Надія Труш, заслужений працівник культури України